Як працює космічний корабель, як ми знаємо, де він знаходиться, і що буде далі? Ці відповіді використовують джерела NASA/JPL і пояснюють показання трекера.
Перевірені джерела .
Звідки Voyager почали, де вони зараз і чому їхні подорожі відрізняються.
Обидва космічні апарати знаходяться за межами геліопаузи, у міжзоряному просторі. Voyager 1 перетнув цю межу у 2012, а Voyager 2 у 2018. Це не означає, що вони також пройшли повз віддалену Хмару Оорта або уникли впливу гравітації Сонця.
Теркер домашньої сторінки показує їхні поточні відстані від Землі та Сонця. Ми не повторюємо тут фіксовану відстань, оскільки вона змінюється з часом і рухом Землі.
Voyager 2 запущено 20 серпня 1977, а потім Voyager 1 5 вересня. Обидва спочатку були призначені для детального вивчення Юпітера, Сатурна, їхніх кілець і великих супутників.
Траєкторія Voyager 2 зберегла можливість продовження руху до Урана та Нептуна. Розширення місії згодом скористалися цією можливістю.
Voyager 1 пролетів повз Юпітер і Сатурн. Voyager 2 відвідав Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун. Це були близькі прольоти: космічний корабель не залишався на орбіті навколо цих планет.
Обидві місії також спостерігали супутники, кільця та середовище навколо планет. Тому їхні різні маршрути відкривали різні наукові можливості.
Порядок запуску не визначає відстань. порядок. Voyager 1 мав швидшу та коротшу траєкторію до Юпітера та Сатурна та досяг обох раніше, ніж Voyager 2.
Зустріч із Сатурном і Титаном вивела її з площини планет. Voyager 2 продовжив рух до Урану та Нептуна. Їх поточне розділення випливає з цих траєкторій і гравітації.
Він вивчає середовище на краю геліосфери та за її межами: магнітні поля, частинки та плазмові хвилі. Вимірювання в двох різних напрямках допомагають пояснити, як область, сформована сонячним вітром, зустрічається з навколишнім міжзоряним середовищем.
Не всі оригінальні інструменти залишаються в роботі. Сьогоднішні робочі інструменти слід відрізняти від початкових експериментів, і в будь-якому списку статусу має бути зазначено, коли його було перевірено.
Ні. Після Сатурна Voyager 1 прямував над площиною планет; після Нептуна Voyager 2 продовжувався під ним. Вище та внизу відносяться до екліптики, а не до абсолютного верху та низу простору.
Сама відстань у кілометрах не описує напрямок. Наша карта використовує вектори позиції JPL, щоб показати це, тоді як орбіти планет і межі регіонів залишаються схематичними.
Як ми відстежуємо космічний корабель, спілкуємося з ними та інтерпретуємо їхні показання.
Через радіовідстеження з глибоким космосом Мережа. Час проходження сигналу надає інформацію про відстань; зміни частоти, відомі як доплерівський зсув, розкривають інформацію про рух космічного корабля.
Спостереження поєднуються з моделлю траєкторії. Це не фотографія космічного корабля з Землі, ані позиція, отримана звичайним GPS-приймачем. Наш веб-сайт використовує отримані ефемериди JPL Horizons.
Ні. Браузер завантажує збережені дані траєкторії NASA/JPL Horizons та інтерполює між їхніми точками часу, щоб обчислити позицію на поточний час. Показання можуть постійно змінюватися без нового радіозв’язку з космічним кораблем.
Дата даних і час обчислення відрізняються. Плавна зміна лічильника також не означає, що веб-сайт автоматично дізнається про безпосередній технічний стан космічного корабля.
Космічний корабель передає інформацію по радіо через головну антену. Великі антени в Deep Space Network приймають його на Землі; ця мережа також підтримує інші міжпланетні місії.
Команди передаються в інший бік, від Землі до космічного корабля. Його головна антена має бути спрямована належним чином, тому збереження її орієнтації є важливою частиною операцій.
Радіосигнали поширюються зі швидкістю світла у вакуумі. Навіть на такій швидкості міжпланетні відстані долати не миттєво. Команда повинна спочатку досягти космічного корабля, а потім відповідь виконує зворотний шлях.
Теркер показує час подорожі в один кінець і в обидві сторони. Останнє виключає затримки обробки команд і очікування запланованих зв'язків. Розрахунок також враховує рух Землі та космічного корабля під час передачі.
Кожен космічний корабель має три радіоізотопні термоелектричні генератори. Вони перетворюють тепло від радіоактивного розпаду плутонію-238 в електрику. Тому вони живляться не від сонячних батарей.
Доступна електроенергія поступово зменшується. Команда повинна розподілити його серед наукових приладів, комунікацій, обігрівачів та інших систем. Відсоток залишку плутонію в нашому трекері не є відсотком електроенергії, що залишилася.
Камери було вимкнено, щоб звільнити живлення та пам’ять для інших наукових інструментів. Їхнє керуюче програмне забезпечення також було видалено. Останні зображення Voyager 1 датуються 1990.
Наша галерея містить архівні зображення або пізнішу обробку цих даних. Ілюстрація космічного корабля не є зображенням камери. Продовження наукової місії не означає продовження фотографії.
Земля обертається навколо Сонця. Частину року він рухається до космічного корабля таким чином, щоб зменшити їхню відстань, навіть коли космічний корабель продовжує рух назовні від Сонця.
Отже, негативна зміна відстані сама по собі не є помилкою чи ознакою того, що космічний корабель повернувся. Ми розрізняємо швидкість відносно Сонця від зміни відстані відносно Землі.
Деякі проблеми можна вирішити, змінивши програмне забезпечення або робочі процедури, але це не означає фізичну заміну пошкодженого компонента. У квітні 2024 команда відновила доступні для читання технічні дані з Voyager 1, перемістивши уражений код програмного забезпечення в інші місця пам’яті.
Втручання потребують ретельної діагностики та мають враховувати тривалий час проходження сигналу. Цей конкретний успіх не означає, що кожну несправність можна виправити із Землі.
Що ми можемо сказати про майбутнє та де залишається невизначеність.
Вони перетнули геліопаузу, межу геліосфери, і увійшли в міжзоряне середовище. Але якщо Сонячна система визначається об’єктами, гравітаційно прив’язаними до Сонця, вона також включає віддалену Хмару Оорта, яка все ще лежить попереду космічного корабля.
Тому вихід із геліосфери не слід плутати з проходженням за межі всієї Сонячної системи або досягненням місця, де гравітація Сонця перестає діяти.
Ні. Недостатня кількість електроенергії обмежує інструменти та комунікації, але сама по собі не зупиняє рух космічного корабля. NASA описує, що вони продовжують політ навіть після втрати зв’язку.
Кінець наукових вимірювань, кінець радіозв’язку та продовження подорожі фізичного космічного корабля – це різні речі, а не одна подія.
Не як гарантований термін. Робота залежить від доступної потужності, температури, стану компонентів і того, які зміни енергозбереження вдалися. Тому NASA публікує змінювані оцінки та конкретні операційні рішення.
Ми не перетворюємо розпад плутонію на фіксовану дату для останнього сигналу. Старий прогноз у заархівованій статті автоматично не є дійсним поточним планом.
Кожна містить Золотий запис: фізичний запис зображень, звуків, музики та привітань із Землі. Його обкладинка містить інструкції щодо відтворення та інформацію про походження повідомлення.
Можливість того, що хтось знайде запис, не означає, що це станеться. Це повідомлення про такий випадок, а не запланований зв’язок із певною цивілізацією.