Як звучить міжзоряний простір?
Voyager 1 не записував звук за допомогою мікрофона. Його підсистема плазмових хвиль (PWS) виміряла електричні коливання, які можна підсилити та відтворити як звукові сигнали.
Оригінальний запис NASA
Альтернативний текст: два уривки містять висхідні тони. Вища частота вказує на більш щільну плазму; колір графіка показує інтенсивність хвилі, а не колір простору.
Що вимірював інструмент
PWS відчуває електричні хвилі в плазмі, газі заряджених частинок. Він не записує звичайний звук, що поширюється по повітрю. Деякі виміряні частоти досягають людського слуху, тому сигнал можна посилити та відтворити через динамік.
Чому тон підвищується
Частота коливань плазми пов’язана з густиною електронів. Підвищений тон відповідає більш щільному оточенню. NASA визначає сильні події наприкінці 2012 і навесні 2013, спричинені збуреннями сонячної активності.
Що дізналися вчені
Вища щільність відповідала міжзоряній плазмі за межами геліопаузи. Дані PWS разом із вимірюваннями часток допомогли встановити, що Voyager 1 перетнув цю межу в серпні 2012. Цей запис є історичними даними, а не аудіопотоком у прямому ефірі.