NASA/JPL

Що показало космічне випромінювання на геліопаузі

Прилад CRS рахував енергійні частинки, коли кожен апарат перетинав геліопаузу. Дані показують зміну середовища, а не знімок твердої стіни.

Графік NASA з кількістю високо- й низькоенергетичних частинок під час переходів Voyager 1 і 2 через геліопаузу
Графік NASA/JPL-Caltech PIA22916. Voyager 1 перетнув межу у 2012 році, Voyager 2 — у 2018; часові осі окремі.
01

Дві групи частинок

Високоенергетичні галактичні космічні промені надходять з-за меж геліосфери. Менш енергійні частинки графіка походять із її середини. CRS рахує зіткнення з детектором, а не вимірює відстань безпосередньо.

02

Що змінюється на межі

Верхній графік показує збільшення галактичних променів, нижній — спад частинок геліосфери. Voyager 1 зафіксував це у 2012 році, Voyager 2 — у 2018. Деталі відрізняються, бо місце й час переходів різні.

03

Як читати докази

Графік порівнює дві історичні події, а не сьогоднішні дані наживо. Разом із вимірюваннями плазми й магнітного поля ці зміни допомогли визначити геліопаузу — мінливу область, а не тверду поверхню.